Смирнов викладає останні карти у Придністров’ї, поки України залишається осторонь
11 грудня громадяни Придністровської Молдавської Республіки (ПМР) будуть голосувати за президента. Давній лідер Ігор Смирнов балотується на переобрання, незважаючи на відторгнення з боку Росії, яка виступає вкрай важливим джерелом підтримки ПМР та її єдиним вагомим захистом від примусового інтегрування з Молдовою. Не бажаючи більше терпіти корумпований режим Смирнова, Москва публічно почала підтримувати лідера партії Оновлення Анатолія Камінського, який був схвалений партією Єдина Росія і російським прем'єр-міністром (і, вірогідно, майбутнім президентом) Володимиром Путіним. В боротьбі за місце Смирнова, також бере участь колишній спікер парламенту Євгеній Шевчук, який вважається прозахідним "реформатором" і потенційним "помаранчевим" кандидатом.
Виявившись покинутим своїм колишнім покровителем, Смирнов напередодні виборів пропонує різні несподівані рішення. Наприклад, провести референдум про приєднання Придністров'я до України у статусі автономії, в якому республіка перебувала в період 1924-1940 рр. у складі СРСР і Української РСР. Нещодавно він зустрічався з прем'єр-міністром Молдови Владом Філатом, погодившись на відновлення переговорів у форматі "5 +2" щодо статусу Придністров'я (про негласні наміри яких можна лише здогадуватися), які мають відбутися у Вільнюсі цього тижня.
Між тим, Смирнов не зупиняється ні перед чим і використовує всі можливі засоби, так би мовити, «прямого впливу», щоб забезпечити своє переобрання або принаймні участь у другому турі проти котрогось із опонентів - чи то Камінського чи Шевчука. Стає все більш очевидно, що якщо інші засоби не спрацюють, Смирнов, який фактично контролює придністровський державний апарат, включаючи механізми виборчого процесу, просто сфальсифікує результати. Надходять повідомлення про підготовку фальсифікації виборчих бюлетенів на користь Смирнова, до чого не потрібно було вдаватися, коли він мав підтримку з боку Москви, і громадяни Придністров’я могли голосувати за нього, будучи переконаними, що його перебування на посаді прирівнюється до підтримки Росії. Також росте занепокоєння щодо переслідування опозиційних кандидатів і нападів на вільні засоби масової інформації, особливо ті, що підтримують Оновлення. Крім того, проводячи арешти політконсультантів з Росії і посилаючи органи служби безпеки на затримання і побиття тележурналістів, він «кусає руку, яка раніше його годувала».
На даному етапі важко сказати, чи ці дії свідчать про здатність Смирнова втриматися при владі не дивлячись ні на що, чи це відчайдушні спроби порятунку потопаючого. Смирнов націлюється на другий тур, де його суперником (як він сподівається) стане Шевчук, якого він таємно підтримував. Такий вибір викреслює Москву (в особі Камінського) з придністровського рівняння. З точки зору Заходу, другий тур за участю Смирнова-Шевчука був би ідеальним безпрограшним варіантом. Або наперекір Москві виграє Смирнов, залишивши Придністров’я біля розбитого корита із закостенілим і ослабленим лідером, якого Кишинів і Бухарест в кінці кінців заставлять підкоритися. Або виграє Шевчук, також наперекір Москві, і без особливого вибору, окрім як прийняти умови врегулювання, що їх продиктує Захід.
При цьому, як і в минулому, Київ і при "помаранчевій" адміністрації Ющенка, і при нинішній адміністрації сидить склавши руки, фактично пасивно надаючи перевагу Смирнову. Незважаючи на те, що Москва відверто висловлювала свою стурбованість з приводу корупції і нездатності Смирнова як лідера протистояти поглинанню Придністров'я Молдовою, Київ обережно мовчить. Незважаючи на те, що Росія наполягає на ролі гаранта прав Придністров’я у врегулюванні в переговорному процесі, Україна, яка також є одним з п'яти повноправних учасників цього процесу у форматі "5 +2", - навпаки, фактично передає ініціативу Сполученим Штатам і Європейському союзу, які виконують роль лише спостерігачів "+2". Незважаючи на те, що етнічні українці, поряд з етнічними росіянами і молдаванами, складають третину найбільш чисельних народів Придністров'я, Україна ухиляється від підтримки, і здається, навіть схиляється на бік Кишинева, щоб не дати Придністров’ю доступу до зовнішнього світу за допомогою України.
З часу хаотичного розпаду Радянського Союзу найближчі тижні стануть вирішальними для Придністров’я і придністровців. Чи зможе Смирнов отримати перемогу завдяки своїм махінаціям? Поживемо - побачимо.